ДОСТИГА́ТИ, а́є. недок., ДОСТИ́ГНУТИ і ДОСТИ́ГТИ, не; мин. ч. дости́г і дости́гнув, ла, ло; док.
1. Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. В садах квітучої долини Вже достигали апельсини (Нех., Під.. зорею, 1950, 32); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос! (Вовчок, І, 1955, 82); * Образно. Літо достигло, і закурені, місцями вже навіть пожовклі трави несли в собі подих осені (Собко, Вогонь.., 1947, 143).
2. перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми. Конфлікт між Данилом і Флегонтом достигав давно, тільки не було йому приводу виявитися (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 594); Думка ця, хоч муляла мозок Безбородькові від початку хвороби отця Аркадія, достигла і скристалізувалася за секунду (Вільде, Сестри.., 1958, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 388.