ДОСТА́ТКОМ, присл., діал. Достатньо. Поля у нього було достатком (Фр., І, 1955, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 387.