ДОСТАВА́ТИСЯ, стаю́ся, стає́шся, медок., ДОСТА́ТИСЯ, а́нуся, а́нешся, док., розм. Те саме, що дістава́тися. Мудрим людям достаються Поцілунки, лаври, квіти, А поету на потіху Все криваві самоцвіти (Л. Укр., І, 1951, 144); Не знав [Чіпка], коли й у село прийшов, як і додому достався… (Мирний, II, 1954, 64); Верховодила Мася над матір’ю, та й сестрам доставалось: вони були їй за наймичок (Свидн., Люборацькі, 1955, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 387.

Достава́тися, стаю́ся, є́шся, сов. в. доста́тися, та́нуся, нешся, гл. = Діставатися.

1) Пішла душа по руках, та й чортові досталась. Ном. № 8836. Не попущу тебе, мила, иншому достаться. Мет. 40.

2) Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. Як достанусь у столицю, то я вас нагороджу. Рудч. Ск. II. 160. ЗОЮР. II. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 430.