ДО́СЛІДНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з науковим дослідженням. Йому пропонували залишитися на науковій роботі в дослідному будівельному інституті (Коп., Вибр., 1953, 27); Інтенсивно повинна розвиватись дослідна робота в галузі суспільних наук, які становлять наукову основу керівництва розвитком суспільства (Програма КПРС, 1961, 111).

2. Признач. для ведення дослідів. Перед ним постає його праця в археологічному музеї та геологічній дослідній станції (Досв., Вибр., 1959, 265); У нього на дослідному городі біля хати-лабораторії є своя грядочка (Донч., VI, 1957, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 385.