ДОСКІ́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОСКІ́ПА́ТИСЯ, скі́па́юся, скі́па́єшся, док., розм.

1. Використовувати що-небудь як привід для звинувачення, докору і т. ін.; присікуватися. Доскіпувався [Чіпка] до неї: то чому вона не хоче наймички найняти, то чому те та друге й досі не зроблено (Мирний, II, 1954, 285).

2. перен. Наполегливо, завзято вивідувати що-небудь, дізнаватися про щось; дошукуватися. Кілька спеціальних комісій підривників, військових саперів доскіпувалися серед будівельників, хто ставив бурки під.. скелею (Ле, Міжгір’я, 1953, 182); Що не робила, як не доскіпувалася і не докопувалася Мотя цілих два дні, а спіймати [Романа Петровича на брехні] так і не змогла (Коз., Сальвія, 1956, 345); [Грицько:] Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається (Мирний, V, 1955, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 384.

Доскі́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. доскі́па́тися, па́юся, єшся, гл.

1) Придираться, придраться. Він доскіпувався до неї: то чому вона не хоче…. те та друге. Мир. ХРВ. 392.

2) Дорываться, дорваться, наброситься. Доскіпається до горілки, що й не встане. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 429.