ДОСКОНА́ЛЬНИЙ, а, е. Докладний, грунтовний, точний. Мистецтво — це доскональне відображення природи, життя (Життя Саксаганського, 1957, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 384.

Доскона́льний, а, е. = Досконалий 2. Звісно, той там у школах, потім у віську, хазяїна досконального нема. Сим. 217.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 429.