ДОСИПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. досипа́ти². З того.. двору одна за одною виїздили вантажні автомашини. Он воно що вчувалося їй [дівчині] щоразу в солодкім ранковім досипанні! (Ле, В снопі.., 1960, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 383.

Досипа́ння, ня, с. Досыпаніе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 428.