ДО́СВІТОК, тку, ч. Час доби перед сходом сонця, світанком. Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, загарчали лопати на токах (Мирний, III, 1954, 7); Щоб не запізнитися, він з самого досвітку був на ногах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 383.

До́світок, тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. У до́світок. До разсвѣта.

2) Во мн. ч. До́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п’ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 428.

до́світок — час доби перед схо­дом сонця, світанком; за давніми віруваннями, з настанням досвітку темні духи ночі втрачають свою силу; породжує сподівання на ско­рий прихід сонця й на зміну на краще; пop. у П. Куліша про сим­волічну надію на відродження України: «Ой скоро світ буде, Про­кинуться люди, У всяке віконце засіяє сонце»; час вирушання в да­леку дорогу (на волах, на конях), зокрема на ярмарок. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив (казка); Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, за­гарчали лопати на токах (Панас Мирний); Темним досвітком усі троє вийшли з села (Ганна Барві­нок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 197.