ДОСВІ́ДЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. досві́дчений. Треба було мати справді чуйне вухо, уважність і досвідченість, щоб констатувати, що у вагоні тріснула букса (Донч., І, 1956, 480).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 382.