ДОСА́ДНИЙ, а, е. Який викликає досаду. Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і пішов на роботу (Коцюб., II, 1955, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 382.

Доса́дни́й, а, е.

1) Непріятный. Досаднії звістки. Грин. ІІІ. 588.

2) Вредний. Поганому животу досадні й пироги. Харьк. Ум. Досадне́нький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 427.