ДОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчувати рубати; рубати до кінця, до певної межі. В цю зиму дорубували на паливо старий сад, який ще міг би багато років родити (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 419); За ліском на пригорку дорубували останній ворожий загін, що боявся здатися (Ю. Янов., І, 1958, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 381.

Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 427.