ДОРОЗУМІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОРОЗУМІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., діал. Додумуватися. Вона, небога, може й дорозумівалася, що за червак точить серце її сина (Фр., VIII, 1952, 313); Колись наші славні предки, запорожці, дорозумілися й гуртовим безладдям таки висловити в листі султанові свою бойову програму… (Ле, В снопі.., 1960, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 380.