ДОРОГОЦІ́ННІСТЬ, ності, ж.

1. Дорогий ювелірний виріб. Багдадські халіфи зібрали величезні запаси золота та дорогоцінностей (Іст. середніх віків, 1955, 50); * У порівн. Збираєш, було, ці папери, возиш за собою, як дорогоцінність, губиш десь, і знову через якийсь час обростаєш ними (Вас., Незібр. тв., 1941, 197).

2. Цінний предмет або взагалі все те, що становить цінність для кого-небудь. Ігор приніс показати батькові всі свої дорогоцінності. У скляній банці сиділа жива ящірка, у паперовій коробочці — висохлий чорний жук з довжелезними вусами (Донч., IV, 1957, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 380.