ДОРОГОВКА́ЗНИЙ, а, е. Який вказує дорогу, напрямок. Маячать то тут, то там дороговказні ліхтарики (Шиян, Гроза.., 1956, 692).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 379.