Про УКРЛІТ.ORG

дорогий

ДОРОГИ́Й, а́, е́; вищ. ст. доро́жчий.

1. Який коштує великі гроші; протилежне дешевий. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., 1,1951, 322); Велів [цар] собі віз золотий зробити, Камінням дорогим його приоздобити (Фр., XIII, 1954, 382); // Високий (про ціну). Капіталісти одержують з колоній для своїх фабрик та заводів по дешевій ціні різну сировину, а промислові товари продають в колоніях по дорогих цінах (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 8).

2. перен. Який високо ціниться, оберігається, яким дорожать. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись (Шевч., II, 1953, 145); — Коли життя вам дороге, Кладіте зброю долі! (Л. Укр., І, 1951, 359); Герта нічого не відповідаєвона розмірковує, адже дорогі хвилини, секунди (Хижняк, Тамара, 1959, 259).

3. Близький, милий серцю. Ім’я Шевченка було, є і буде дорогим для всіх народів Радянського Союзу (Корн., Разом із життям, 1950, 27); Ганна тужить. А ти гадав, що виграв бій.., не ти, Захар їй дорогий, Захар їй найдорожчий (Дор., Три богатирі, 1959 , 68); До болю близька, До сліз дорога ця земля під ногами! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259); // Бажаний, жданий (про гостей). Все стояло на столі і тільки дожидало дорогих гостей (Мирний, IV, 1955, 49); — Війну закінчимо — прямо з частини разом поїдемо. Дорогим гостем будеш (Головко, І, 1957, 283); // У звертанні —для вираження любові, приязні. Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа і, як тепер бачу, не даремне сподівався хоч через мене дихнути родинним теплом (Коцюб., II, 1955, 356).

◊ 3 дорого́ю душе́ю див. душа́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 379.

Дороги́й, а, е.

1) Дорогой. Де ж твої, доню, дорогі коралі? Чуб. ІІІ. 144.

2) Дорогой, любимый. Любов дорогая, — розлука тяжкая. Мет. 93. З дорого́ю душе́ю. Очень охотно, отъ всего сердца. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка отець силував одним одну дочку? — Який…. враг просить його силувата? вона з дорогою душею пійде! К. ЧР. 297. Сравн. ст. доро́гший и доро́жчий, доро́жший. К. ЧР. 57. Грин. III. 595. Ум. Дороге́нький, дороге́сенький. Г. Барв. 363. Моя порадниця дорогесенька. Мил. 204.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 426.

вгору