ДОРИВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., ДОРВА́ТИСЯ, ве́ться, док., розм. Остаточно, до кінця рватися, зношуватися (про одежу, взуття і т. ін.).

ДОРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ДОРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., розм. Одержувати доступ до чогось дуже бажаного; накидатися на що-небудь. Павло Коваль нарешті дорвався і до справжньої своєї роботи, яку любив (Кучер, Прощай.., 1957, 455); — Ну! Я ж до них дорвусь! — і налите кров’ю обличчя Чумака наче закаменіло (Головко, II, 1957, 475).

ДОРИВА́ТИСЯ³, а́юся, а́єшся, недок., ДОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док., розм. Риючи, наближатися до якого-небудь місця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 376 - 377.

Дорива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. дорва́тися, ву́ся, вешся, гл. Дорываться, дорваться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 425.