ДОРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОРА́ДИТИ, джу, диш, док., рідко. Давати пораду; радити. — Як вам буде тяжко, то спродайте молоді бички! — дораджував Михайло батькові (Коб., II, 1956, 44); Дуже я вам вдячна за те, що ви мені дорадили перекласти сю штуку (Л. Укр., V, 1951, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 376.

Дора́джувати, джую, єш, сов. в. дора́дити, джу, диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать. Дорадила вража вдова, як жінку забити, — тепер порадь, вража вдово, где єї подіти. Чуб. V. 630.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 425.