ДОПУ́ЩЕННЯ, я, ж. Дія за знач. допуска́ти, допусти́ти 1, 2. В 1781 р. [М. П.] Соколов подає прохання в Державну медичну колегію про допущення його до екзамену на вчений ступінь доктора (Видатні вітч. географи.., 1954, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 376.