ДОПРИЗО́ВНИК, а, ч. Особа, яка проходить допризовне військове навчання. Збори допризовників військкомат призначив на дев’яту годину (Десняк, 1, 1955, 420).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 375.