ДОПРА́ВДИ, присл., діал. Справді. — А він доправди бачив, як ви-те з нами позавчора свині пасли? — цікавилась Дарка (Л. Укр., III, 1952, 634); Вибігла вона до чоловіка та й таки доправди не знає, як собі порадити (Март., Тв., 1954, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 374.

Допра́вди нар. Дѣйствительно. Я таки доправди дуже втомилась. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 424.