ДОПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех.
1. Закінчувати плести що-небудь. Поки Горпина лагодила дочці вечерю, а Мелашка доплітала їй вінок, дівчата обступили Пріську (Л. Янов., І, 1959, 146); В своїй будці, біля якої кінчалися станційні колії, при тьмяному світлі каганця він доплітав кошик (Бойч., Молодість, 1949, 195); [Настя:] Гляди тілько, щоб ти свою рукавицю доплів (Фр., IX, 1952, 94).
2. Плетучи, приєднувати що-небудь; // Плетучи додатково, збільшувати розмір чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 372.