Допина́ти, на́ю, єш, сов. в. допну́ти и доп’ясти́, пну́, не́ш, гл.

1) Оканчивать, окончить натягиваніе.

2) — чого́. Добиваться, добиться чего.

3) Тибрить, стибрить, красть, украсть. А таки допне щось. Н. Вол. у.

4) Допекать, допечь, притискивать, притиснуть, поставить въ безвыходное положеніе. Сю весну як доп’яло, так і не дай Боже! Нема ні клаптя сіна й купити ніде. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 423.