ДОПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОПИ́ТИСЯ, п’ю́ся, п’є́шся, док., розм. Надмірно п’ючи спиртне, зазнавати чогось небажаного, неприємного. Мало не до ранку пили та їли. Допилися до того, що отець Савелій переодягся в офіцерський мундир (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 139); До того допивсь він.., Що, кажуть, просив у буфетниці… січки! (С. Ол., Вибр., 1959, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 370.

Допива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. допи́тися, п’ю́ся, п’є́шся, гл. Допиваться, допиться. Допився вже…., що усю чисто худобу пропив. Рудч. Ск. II. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 423.