ДОПЕ́ВНЕ, присл., рідко. Те саме, що напе́вно. — Зле, пане, робите: у бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали крадьки (Март., Тв., 1954, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 370.