Допада́ти, да́ю, єш, сов. в. допа́сти, паду́, де́ш, гл.

1) Захватывать, захватить.

2) Очень желать, пожелать. Безличн. Коли допадає вам, — загубіть мою душу. МВ. (О. 1862. I. 104).

3) Допа́сти коня́. Вскочить на лошадь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 422.