ДОНЮ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОНЮ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Довго нюхаючи, зазнавати чогось небажаного, неприємного.

2. Нюхаючи, висліджувати, відшукувати кого-, що-небудь. Кажуть, що собаки донюхались до того місця й почали брехати, як на звіра (Н.-Лев., III, 1956, 278); Приніс Хвесько додому ту баранину та й кинув її на долівці в сінях, а собаки донюхались та й з’їли (Стор., 1,1957,36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 368.

Доню́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. доню́хатися, хаюся, єшся, гл. Донюхиваться, донюхаться. Собаки донюхались та й ззіли. Стор. І. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 421.