ДОНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОНОСИ́ТИ, о́шу, о́сиш, док., перех.

1. Закінчувати носити (у 1 знач.) що-небудь. Доношувати картоплю з городу.

2. Закінчувати носити старий одяг, взуття. — Усім шиють нові керсетки та юпки, а мені одній дають недоноски доношувати.. (Мирний, І, 1954, 72); Ці сорочки носив ще чоловік і старший син, а зараз доношують Микола й Степан (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 355).

3. Народжувати своєчасно після закінчення строку вагітності. Сімейне життя її було невдале: вона не доносила першої дитини і породила її мертвою (Збірник про Кроп., 1955, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 368.

Доно́шувати, шую, єш, сов. в. доноси́ти, ношу́, сиш, гл.

1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношеніе. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у.

2) Донашивать, доносить, износить одежду. віно́чка доноси́ти. Сохранить дѣвство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!… Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусенці дати, а третій серпанок самій треба надіти. Лавр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 421.