ДО́НЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до до́ня. — Чого стоїш, моя доненько? Чому не йдеш та додомоньку? (Укр., лір. пісні, 1958, 386); — Матіночко моя! Не проклинай же тієї, що була твоєю доненькою (Кв.-Осн., II, 1956, 452).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 367.

До́ненька, ки, ж. Ум. отъ до́ня.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 421.