ДОМІРКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОМІРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Те саме, що доду́муватися. Баби.. цілими годинами стовбичили біля колодязів, домірковуючись, чого це Інокентій так суворо стереже свою жінку від чужого ока, і вирішили, що із-за ревнощів (Тют., Вир, 1960, 75); Гості міркували і не могли доміркуватись, з якої це причини благочинна видала таку багату вечерю (Н.-Лев., IV, 1956, 92); Отож і доміркувався я до того, що треба нам з Марійкою по різних стежках розходитись (Мур., Бук. повість, 1959, 15).

2. тільки недок. Пас. до домірко́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 363.