ДОМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., перех. Закінчувати мостити що-небудь; мостити до певної межі. В селі Мала Дівиця лишилося домостити кілометр шосейної дороги (Рад. Укр., 15.ХІІ 1960, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 366.

Домо́щувати, щую, єш, сов. в. домости́ти, щу́, стиш, гл. Домащивать, домостить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 420.