ДОМОНТА́Р, я́, ч., заст. Домосід. Хай товариство сміється з мене, що я й отаманства відбіг, що я домонтар (Барв., Опов.., 1902, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 365.