ДОМ́ОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дом́овити 1, 2. Виявилося — біля, стоянки таксі вишикувалася довгенька черга, а на Ігореве сімейство жде завбачливо домовлена його сестрою «Победа» (Шовк., Людина.., 1962, 231); // домо́влено, безос. присудк. сл. На «першу чарку» запрошено десяток печорських парубків. З «троїстими музиками» — цимбали, скрипка та бубон — домовлено задурно: бо ж свої хлопці!(Смолич, Мир.., 1958, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 365.