ДОМО́ВИНИ, вин, мн. Обряд домовляння перед весіллям про гостей, подарунки і т. ін. Треба їй поспішати до церкви, бо учора на домовинах так порадились, щоб їй тут.. і звінчатись з конотопським сотником (Кв.-Осн., її, 1956, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 365.

Домо́вини, вин, ж. мн. Обрядовый предъ свадьбой уговоръ относительно числа свадебныхъ гостей, подарковъ и пр. Чуб. IV. 560. Мет. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 419.

домо́вини — старовинний обряд домовляння батьків нареченого та нареченої перед весіллям щодо кількості гостей, подарунків, по­сагу і т. ін. Треба їй поспішати до церкви, бо учора на домовинах так порадились, щоб їй тут… і звінча­тись з конотопським сотником (І. Квітка-Основ’яненко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 195.