ДОМЛІВА́ТИ, а́є, недок., ДОМЛІ́ТИ, і́є, док. Довго варячись на малому вогні, ставати готовим для вжитку; допрівати. Трохи осторонь від великого вогнища на високій тринозі у великому казані домліває на дубових жаринах юшка (Коз., Сальвія, 1959, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 364.

Домліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. домлі́ти, лі́ю, єш, гл. Довариваться, довариться. Мясо домліває.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 419.