ДОМИ́СЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОМИ́СЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм. Міркуючи, доходити до правильної думки; додумуватися. [Степан:] Одна тільки мрія, що від тебе буде рятунок: як і що — я не домислювався (Стар., Вибр., 1959, 368); Я міркував — чи домислиться він, куди ми йдемо (Досв., Вибр., 1959, 26); Жінка зашарілась: певне, вона домислилась, що цей пасажир міг зрозуміти їхню розмову (Панч, Синів.., 1959, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 362.

Доми́слюватися, слююся, єшся и домисля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. доми́слитися, люся, лишся, гл. Догадываться, догадаться. Сама собі домислююсь що мені робити. Г. Барв. 234. Усяке зараз домислилось, куди вони простують. К. ЧР. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 419.