ДОЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. долі́плять; док., перех. Закінчувати ліпити що-небудь. Тим часом пирогів доліпили (Барв., Опов.., 1902, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 359.

Долі́плювати, люю, єш, сов. в. доліпи́ти, плю́, пиш, гл. Оканчивать, окончить лѣпить. Тим часом пирогів доліпили. Г. Барв. 158.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 417.