ДОЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ДОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., перев. із запереч. н е, розм. Те саме, що люби́ти. Правда, він не був такий гарний хлопець, як Михайло, його й не дуже долюблювали (Коб., II, 1956, 13); Молокан, видимо, не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині (Ле, Міжгір’я, 1953, 343)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 360.

Долю́блювати, люю, єш и долюбля́ти, ля́ю, єш, гл. Долюбливать. Е, не долюблювала жидова тих казенних. Стор. І. 237. Не долюбляв тільки батько удови. МВ. ІІ. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 418.