Долега́ти, га́ю, єш, гл.

1) Донимать, досаждать. См. Долітати.

2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сана. Черном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 416.