ДОКО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОКОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. Косячи, досягати якого-небудь місця, певної межі. — Ну, скоро ви до лісу докоситесь? — приклав [Карпо Кирилович] до лоба широку долоню (Мушк., Чорний хліб, 1960, 6); * Образно. Сивушки зараз ковтонули [троянці] По ківшику, і не здригнули І докосились до потрав (Котл., І, 1952, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 355.

Доко́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. докоси́тися, шу́ся, сишся, гл.

1) Докашиваться, докоситься.

2) Косить до чего нибудь. Докосивсь до ночі. Докосивсь, поки й косу увірвав. Аф. 382.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 415.