ДОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. Котячи, переміщувати що-небудь до якогось місця, до певної межі. Докочувати бочку до льоху; * Образно. Море несло на собі хвилю і, докотивши, коротким, навиклим рухом скидало її на берег (Коцюб., II, 1955, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 354.