ДОКО́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. до чого, розм., рідко чого. Копаючи, досягати якого-небудь місця, знаходити або виявляти щось. Прокопавши ще кілька сажнів глибше, таки докопувався [Герман] кип’ячки (Фр., VIII, 1952. 394); Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили (Шевч., І, 1951, 306); Силою води не докопаєшся (Номис, 1864, № 1088); Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води (Коцюб., І, 1955, 357).
2. розм. Багато, довго копаючи або копаючи несвоєчасно, зазнавати неприємностей. — А обмолотилися, буряки стали копати, та й докопалися — учора думали, що й попропадаємо з ногами: морозище ж отакий, а ми босі (Головко, II, 1957, 8).
3. перен., розм. Наполегливо шукаючи, аналізуючи, вивчаючи, довідуватися про що-небудь. Розбираючи артистичний твір, реальний критик поперед усього буде докопуватися, чи виведена.. людина правдива і можлива в дійсності (Фр., XVI, 1955, 257); Хому цікавило все, до всього він докопувався (Гончар, І, 1954, 187); Максимов розумів, що з дівчиною діється щось недобре, хотів дізнатися, що саме, а докопатися до правди зараз не міг (Собко, Стадіон, 1954, 173).
◊ Доко́пуватися (докопа́тися) до корі́ння — глибоко, вдумливо аналізуючи, вивчаючи що-небудь, вникати в його суть, пізнавати до кінця. Він ніколи не буде ні письменником, ні інженером, бо не здатний серйозно вчитись і докопуватися до коріння (Донч., II, 1956, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 354.