ДОКОНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., чого, з спол. сл., діал. Переконатися. Йому хотілося забігти [застати] ріпників несподівано, невидимо, щоб доконатися, як вони роблять (Фр., V, 1951, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 353.

Докона́тися, на́юся, єшся, гл. Убѣдиться, испытать— Я вже цім доконався. Н. Вол. у. Я вже тебе доконався, який то ти. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 414.