Доколі́нчитися, чуся, чишся, гл. Побить до того, что…. Колінчив я, колінчив дурне порося, да й доколінчивсь, що там і здохло. Г. Барв. 315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 414.