ДОКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. Закінчувати кувати; кувати до кінця. Доковувати підкову; Докувати коня.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 353.

Доко́вувати, вую, єш, сов. в. докува́ти, ку́ю, є́ш, гл.

1) Доковывать, доковать.

2) Оканчивать, окончить кукованье (о кукушкѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 414.