ДОКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док. Довго кличучи, примусити кого-небудь відізватися або прийти; догукатися. Лінивого не добудишся, а мертвого не докличешся (Укр.. присл.., 1955, 201); Господарка мало не повибивала шибок, поки докликалася та добудилася свого чоловіка (Л. Янов., І, 1959, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 353.

Докли́катися, чуся, чешся, гл. Дозваться. Кликала батенька, не докликалася. Чуб. V. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 414.