Про УКРЛІТ.ORG

дозоляти

ДОЗОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОЗОЛИ́ТИ, золю́, зо́лиш, док.

1. перех. Закінчувати золити. Дозоляти білизну.

2. неперех., кому, перен., розм. Те саме, що дошкуля́ти 1. — Параско! ще ти мало мене мучила? мені дозоляла?! — скрикнув він і заскреготав зубами (Мирний, IV, 1955, 52); Вони [діти] знали, що те наморщене лице, ці трохи не спінені уста мали свою глибшу причину. Вже то хтось добре дозолив батькові (Круш., Буденний хліб.., 1960, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 348.

вгору