ДОЗЕ́МНИЙ, а, е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (Свидн., Люборацькі, 1955, 9); // Дуже низький (про поклін). Тобі, Москва, землі всієї подив, Хвала тобі, у всіх серцях жива. Уклін доземний від усіх народів Тобі, Москва! (Рильський, 300 літ, 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 347.

Дозе́мний, а, е. Длиной до земли. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка. Св. Л. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 411.