ДОЖИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДІЖДА́ТИСЯ, діжду́ся, ді́ждешся, док. Те саме, що дожида́ти 1. Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (Котл., І, 1952, 115); — Коли б Марка діждатися… Так щось тяжко стало!.. (Шевч., І, 1951, 320); Від коханої дівчини дожидаюся листа (Уп., Вірші.., 1957, 29); * У порівн.Чогось вона непевна була, чогось полохалася, наче чого дожидалася (Мирний, III, 1954, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 346.

Дожида́тися, да́юся, єшся, сов. в. ді(о)жда́тися, жду́ся, де́шся, гл. Дожидаться, дождаться, ожидать. Дожидайся ж мене, серденятко моє, гей, та до себе в гості. Мет. 23. Ой діждуся я вечорини, та й піду я до дівчини. Лавр. 144. Коли б Марка діждатися! Шевч. 112.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 410.