ДОДО́МОНЬКУ, присл., нар.-поет. Пестл. до додо́му. Ходімо, каже, у свій гай, ..Ходім додомоньку, дитино (Шевч., II, 1953, 316); — Я вас залишу, а сам піду додомоньку (Автом., Щастя.., 1959, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345.