ДОДО́ЛОНЬКУ, присл., нар.-поет. Пестл. до додо́лу. Кинув [Василько] косу додолоньку, А сам пішов додомоньку (Укр.. лір. пісні, 1958, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345.